Подумайте про те, як ви почуваєтеся, коли хтось просить вас щось зробити, чи то начальник, партнер, батько чи хтось ще. Думаю, це вам подобається не більше, ніж мені. Іноді це мене дратує, коли мене просять зробити те, що я й так збирався зробити.
Є багато причин, з яких ми можемо негативно реагувати, коли хтось намагається змінити нашу поведінку і вони варіюються від людини до людини. Ось шість найпоширеніших.
1. Ми відчуваємо себе дітьми.
Коли ми були дітьми, ми, мабуть, припускали, що, коли станемо дорослими, самі віддаватимемо накази, а ніхто не буде віддавати накази нам. Коли хтось каже вам змінити те, що ви робите, це може спричинити неприємне відчуття, що ви знову стали дитиною. Іноді ми навіть можемо відповісти по-дитячому і влаштувати дорослу версію істерики, тупаючи ногами і кричачи: Ти не можеш мені вказувати, що робити!
2. Ми відчуваємо себе безпорадними.
Почуття безпорадності тісно пов’язане з відчуттям, що нас як дитину командують. Коли хтось говорить вам, що робити, створюється враження, що він вибирає вашу поведінку за вас.
Отримувати накази від іншої людини може здаватися поступкою контролю та перебуванням у положенні нерівності. Опір його прохання може бути способом повернути свою владу, навіть якщо це суперечить вашим інтересам (наприклад, ігнорування порад зі здоров’я).
3. Ми хочемо автономії.
Автономія – це фундаментальна психологічна потреба, пов’язана з багатьма позитивними результатами, такими як зниження депресії і тривоги. Кожен із нас хоче бути господарем своїх дій, тому ми бунтуємо проти відчуття, що нами керують.
Цю потребу можна спостерігати протягом усього розвитку людини, від наполегливої вимоги дворічної дитини «зробити це сама» до зростаючої потреби незалежності підлітків і дорослих, які протестують проти спроб контролювати їхню зброю чи їхні тіла. Коли нам кажуть, що робити, це може бути образою нашої власної природи.
4. Ми цінуємо наш індивідуалізм.
Західні суспільства – цінують індивідуалізм. Ми хочемо приймати власні рішення і виділятися з натовпу, а не бути «овецькою». Дотримання наказів може здаватися відмовою від значної частини своєї ідентичності.
5. Наказ має на увазі критику.
Коли хтось каже вам змінити свою поведінку, він неявно каже, що ваша поточна поведінка недостатньо хороша. Кожен з нас хоче вірити, що те, що ми робимо, є правильним, тому така пропозиція може сприйматися як критика.
6. Ми боїмося слизької доріжки.
Навіть якщо початкове прохання нас не турбує, ми можемо побоюватися, що воно призведе до більш кричущих прохань і втрати контролю: «Дай їм палець, а вони всю руку відкусять». Цей страх може викликати гнів та опір.
3 кроки для ефективного реагування на вимоги
Є більш-менш ефективні способи реагувати, коли вам кажуть, що робити. За допомогою усвідомленості та наміру ви можете уникнути не оптимальних реакцій, що впливають на вас. Ці три принципи можуть допомогти вам вибрати адаптивну відповідь.
Усвідомлюйте свої реакції: спостерігайте за думками та почуттями, які виникають, коли хтось просить вас щось зробити, а також за будь-якими фізичними чи емоційними реакціями. Зробіть паузу, щоб поговорити із собою, це може дати вам більше гнучкості в тому, як ви реагуєте.
Зверніть увагу на его: коли ви стикаєтеся з боротьбою волею, важко мислити ясно. Ваше его хоче бути правим і контролювати ситуацію, що б не сталося. Але дотримання вимог его не завжди призводить до кращих результатів.
Перегляньте свої припущення: Ви думаєте, що ви керуєте? Ви почуваєтеся позбавленим влади? Чи ставляться до вас як до дитини? Нагадайте собі, що інтерпретації розуму не завжди вірні. Запитайте себе, чи можуть бути інші, корисніші та точніші способи думати про ситуацію.
Усвідомлення цих факторів може допомогти вам дати розумну відповідь. Іноді найкращий варіант дій — зробити те, що вам кажуть, що не обов’язково означає відмову від своєї свободи волі. Частина автономності полягає в тому, щоб вирішити, як ви реагуватимете на прохання.
Швидше за все, вам ніколи не сподобається, коли вам кажуть, що робити, і це може спричинити почуття безпорадності чи інфантилізації. Ви можете дозволити цим реакціям бути такими, якими вони є, і все одно прийняти рішення, яке буде для вас найкращим.
