Ми можемо використати сучасну психологію, щоб зрозуміти, як люди приймають рішення. Психологія прагне спростити людську поведінку з допомогою зрозумілих правил. Якщо спростити, то багато наших найважливіших рішень – це спроба передбачити майбутнє.
Наприклад, приймаючи рішення стати розсудливим і одружуватися, ми прогнозуємо, що нікого краще не буде. Хоча ця ідея може здатися абсолютно неромантичною, одруження насправді є результатом розрахунку витрат та вигод.
Правильне прийняття рішень залежить від базової можливості передбачити, що може статися далі. Люди, які краще уявляють різні варіанти майбутнього, здатні вибрати для себе найкращий.
Що таке прогнозування?
Прогнозування – це неточна, часто лякаюча наука, яка змушує нас визнати, як багато чого ми не знаємо. Ця практика може бути страшною, оскільки вона змушує нас упокоритися з невизначеністю нашого майбутнього.
У 2011 році федеральне управління директора національної розвідки почало дослідження, щоб зрозуміти, як зробити найбільш точні прогнози. Декільком університетам було запропоновано взяти участь у конкурсі прогнозів. З’ясувалося, деякі ключові моменти підвищують точність прогнозування.
Навчання дослідженням та статистичним методам допомогло людям робити точніші прогнози на майбутнє. Навіть просте навчання, яке вчило людей думати про майбутнє, допомагало підвищити точність прогнозів.
Найбільш цінною інформацією було навчання імовірнісного мислення. Ці курси передбачали розбиття майбутнього на низку можливих сценаріїв.
Наприклад, ми можемо передбачити, як довго ми будемо разом із романтичним партнером. Наше майбутнє залежатиме від багатьох факторів. Наявність збігаються цілей підвищує ймовірність того, що ви будете розвиватися в тому самому напрямку. Ми також можемо взяти статистику, яка покаже, як наявність дітей може вплинути на стосунки.
Маючи ці дані, ми можемо скоригувати ймовірність, ґрунтуючись на власному попередньому досвіді та на тому, що, на нашу думку, станеться.
Ключовий момент тут полягає в тому, що ми можемо зробити туманне майбутнє набагато більш передбачуваним, прорахувавши те, що ми знаємо і чого не знаємо. Усе це зводиться до імовірнісного мислення.
Мислення вірогідності: як приймати рішення
Хід нашого життя залежить від нас. А точніше від того, яке рішення ми ухвалимо в даний момент, у цій ситуації. Чим правильніші рішення ми приймаємо, тим більша ймовірність того, що ми повністю реалізуємо свій потенціал.
Щоб розібратися в цьому питанні я прочитав книгу “Думати ставками: приймати розумніші рішення, коли у вас немає всіх фактів” автора Енні Дьюк. Мене зацікавила ця книга, тому що я помітив, що багато лідерів використовують “мислення у ставках” при ухваленні рішень. Яскравим прикладом є Білл Гейтс.
В одному з інтерв’ю 2007 року з Біллом Гейтсом та Стівом Джобсом була озвучена ця теорія. В інтерв’ю Гейтс неодноразово використовував терміни “наша ставка”, “ми робимо ставку” тощо при розповіді історії компанії Microsoft.
Наприклад, Білл Гейтс та Пол Аллен заснували Microsoft на основі ставки на те, що мікрокомп’ютер стане величезним. Вони також заперечили, що програмне забезпечення стане ключовою частиною майбутньої мікрокомп’ютерної революції. Саме тому вони назвали свою нову компанію Microsoft.
Хоча вони можуть використовувати різні терміни, я виявив, що у багатьох лідерів схожий спосіб мислення. Вони використовують імовірнісні мислення замість детермінованого. Вони розуміють, що існують фактори, що знаходяться поза їхнім контролем.
5 кроків до правильного прийняття рішень
1. Якість рішення відрізняється від якості результату.
Ми схильні оцінювати якість рішення щодо якості його результату. Якщо результат хороший, ми припускаємо, що рішення було добрим. Якщо результат поганий, ми вважаємо, що рішення є поганим.
Однак такий спосіб мислення вводить в оману. Чому? Тому що на результат впливають два фактори: якість рішення та удача. Хороше рішення при невдачі може призвести до поганого результату. З іншого боку, погане рішення при гарному успіху може призвести до хорошого результату.
Ми повинні зрозуміти, що якість рішення та якість результату – це різні речі.
2. Остерігайтесь ретроспективного упередження.
Тенденція зрівнювати якість рішення та якість результату посилюється упередженістю заднім числом. Коли ми бачимо поганий результат, для нас стає “очевидним”, що рішення, яке привело до нього, було поганим. Ми думаємо, що ми (або вони) мали знати про це заздалегідь. Ми забуваємо, що успіх грає певну роль у результаті.
Стережіться ретроспективного упередження. Завжди пам’ятайте, що є фактори поза нашим контролем. Ми не могли заздалегідь знати, як розвиватимуться події.
3. Правильні рішення максимізують можливість отримання хороших результатів.
Якщо якість результату не дорівнює якості рішення, то що робить рішення хорошим? Хороше рішення – це те, що максимізує ваші шанси на добрий результат. Хоча ви не можете бути впевнені, ви можете збільшити можливість отримання хорошого результату.
Щоб прийняти хороше рішення, зважте на різні фактори, які ви можете контролювати, і на їх основі прийміть найкраще можливе рішення.
4. Подумайте про можливості, а потім про можливість кожної з них.
Щоб ухвалити гарне рішення, потрібно зробити два кроки.
- По-перше, подумайте про можливості.
Подумайте про різні дії, які ви могли б зробити.
- По-друге, подумайте про можливості.
Подумайте, наскільки можливо, що кожна дія приведе до успішного результату.
Більш конкретно, подумайте про очікувану цінність кожної альтернативи. Дія з найбільшою очікуваною цінністю – це те, що ви повинні зробити.
5. Думайте про довгострокову перспективу.
Навіть за правильних рішень можливо, що в короткостроковій перспективі ви отримаєте погані результати. Однак у довгостроковій перспективі існує велика ймовірність того, що ви отримаєте бажані результати.
Тому не засмучуйтесь через погані результати. Продовжуйте приймати правильні рішення у довгостроковій перспективі. Думайте та дійте на перспективу.
