Термін здачі наближається, але ви не можете завершити завдання. Вас мучать тривога та страх, що результат не буде ідеальним. І тому ви волієте нічого не робити і відкладаєте обов’язки на потім.
Але час летить швидко, і незабаром ви потрапляєте у замкнене коло невиконаних справ та навантаження роботою. Про людей, які хронічно відкладають неприємні завдання, кажуть, що вони є прокрастинаторами. Але чи справді за цією пороком ховається просто лінь чи нездатність людини? А що, якщо основна проблема полягає у звичайній переробці?
Ви лежите вночі в ліжку і розмірковуєте про те, що на вас чекає наступного дня. Дві зустрічі вранці, потім переїзд через половину міста для виконання інших обов’язків, а за дві години вам уже потрібно бути в іншому місці. Але як заповнити ці дві години? Я не встигну доїхати до офісу, додому також. Зріз. Ви сидите вранці в офісі перед комп’ютером, на екрані якого світиться порожній документ, який просить його заповнити. Але тим часом вас стискає тривога.
Тривога від того, скільки у вас роботи, тривога від того, що ви не зможете написати жодної зв’язкової пропозиції. Тривога від того, що ви зазнаєте невдачі. Потім ви раптом усвідомлюєте, що час все ж таки не так сильно тисне на вас і що врешті-решт ви обов’язково встигнете виконати весь обсяг роботи за набагато коротший термін. Тому ви із задоволенням берете до рук мобільний телефон або починаєте займатися іншими, менш обтяжливими обов’язками, які не стискають вам шлунок і не викликають затьмарення свідомості. Погане може зачекати. Ви теж впізнаєте себе у такому стані?
А що, якщо це не ваша вина
Коли мова заходить про постійне відкладання обов’язків і завдань, у багатьох людей одразу ж спалахує червона лампочка з написом «прокрастинація». Але я щиро ненавиджу цей термін. Контекст, у якому це слово (надмірно) використовується в останні роки, перетворив його на одну велику криницю провини. Він включає лінь, небажання працювати, деяку хронічність і часто навіть відчуття, що людина стає прокрастинатором до певної міри добровільно. Простіше кажучи, за своєю власною дурістю. Але що, якщо хронічне відкладання обов’язків не є результатом того, що людина просто лінива?
Я дотримуюся думки, що все навпаки — не минає й тижня, щоби моя власна тривожна натура не переконувала мене в цьому. Прокрастинація пов’язана не тільки з тривожністю, але й з депресією чи іншими симптомами СДВГ. За хронічним «відкладенням на потім» та загальною паралізацією ховається також перфекціонізм. Коли людина дійсно дбає про свою роботу, вона може легко піддатися відчуттю, що зазнає невдачі або не виконає завдання в тій досконалій формі, яку вважає стандартом у своїй системі цінностей. І це, в голові, обтяженою тривогою, стає вагомою причиною, щоб почати ухилятися від роботи.
Парадоксально, але зосередженість на роботі знижується через страх перед кінцевим результатом своїх зусиль. І так ви можете незабаром потрапити в замкнене коло, яке зрештою призводить до відкладення обов’язків на потім, коли ви, безперечно, будете в кращому настрої, у вас буде більше спокою та часу. Але, на жаль, відкладення ваших обов’язків нікуди не подінеться. Навпаки, у переважній більшості випадків тиск на їх виконання з кожним перенесенням терміну лише посилюється. І не пройде багато часу, як завдання почнуть будити вас ночами і навіть вкрадатимуться в кожну вільну хвилину. І разом зі страхом не виконати їх зростатиме ваш страх того, чи зможете ви їх взагалі виконати.
Хронічне відкладання справ може зрештою стати таємницею розсадником тривог та інших психологічних проблем. Саме тому мені не подобається, що багато людей, як і раніше, пов’язують прокрастинацію з лінощами. З власного досвіду я знаю, що найбільше відкладаю справи в той момент, коли відчуваю, що у мого тіла і голови закінчуються сили.
На щастя, давно минули ті часи, коли ми благословляли менеджерів, які вихвалялися тим, що працюють по шістнадцять годин на день і для повної регенерації їм достатньо лише трьох годин сну. Жах. Достатній відпочинок, спокій і хоча б часткова рівновага між обов’язками та вільним часом останніми роками стали набагато ціннішими благами, ніж хвалькуваті понаднормові.
Незважаючи на цю поступову громадську зміну, ми все ще потрапляємо під тиск, коли думаємо, що замість того, щоб займатися адміністративною роботою та механічно відповідати на електронні листи, краще подрімати, щоб набратися сил. У такі моменти ми не соромимося називати себе лінивими і, швидше за все, не надто добре ставимося до колег, які «відпочивають» у середині робочого дня.
Тим часом, саме відпочинок і хороший психологічний стан є основою для того, щоб ми могли впоратися з усіма своїми завданнями та якнайшвидше позбутися їх. Тому давайте перестанемо називати себе прокрастинаторами та покінчимо з пригнічуючим самобичуванням, яке заважає продуктивності. Звичайно, певних обов’язків і термінів необхідно дотримуватися, але навіть у моменти великої завантаженості на роботі не забувайте про себе і про час, необхідний для відновлення сил.
Спробуємо повірити, що завдяки їм зрештою ми впораємося із завданнями трохи краще і, можливо, згодом перестанемо так сильно сумніватися у собі.
5 проблем, які викликає прокрастинація
- Почуття провини. Вас буде обтяжувати усвідомлення того, що замість виконання обов’язків ви займалися чимось іншим, а робота все ще не зроблена.
- Втрата часу. Наш час — це найцінніше, що ми маємо, і прокрастинація позбавляє нас його.
- Втрата енергії. Прокрастинація також призводить до втрати енергії, яку ви витрачаєте на інші дії, і водночас вас гнітить стрес, який вона викликає. Результатом є психічна втома.
- Слабка воля. Той, хто прокрастинує, також не може відмовитися від сучасних «технологічних спокус». Instagram, Facebook, інтернет-магазини…
- Стресс. Однак найбільше прокрастинація впливає на ваш психічний добробут. Завдання, які повинні були бути виконані, все ще чекають на вас, і, відкладаючи їх, ви тільки потрапляєте в стан стресу. Про те, як позбутися стресу, ми також писали в одній із наших статей.
6 порад: Як більше не відкладати свої обов’язки
- Не поспішайте. Спочатку поставте собі невеликі цілі, щоб не втратити мотивацію на самому початку.
- Сильна воля. Вам знадобиться зміцнити свою волю, без цього не обійтись.
- Планування. Правильний тайм-менеджмент допоможе вам навчитися вирішувати, що зараз важливіше. Як це зробити, ви можете дізнатися в одній із наших статей: Як керувати своїм часом.
- Пріоритети. Намагайтеся зараз усвідомити, що ваше довгострокове благополуччя важливіше, ніж миттєва розвага.
- Прихована нагорода. Зрозумійте, що прокрастинація – марна трата вашого дорогоцінного часу. Крім того, що раніше ви зробите те, що вам не хочеться, тим раніше зможете зайнятися тим, що вам подобається. Наприкінці дня ви виявите, що гарне почуття від того, що ви вже все зробили, це найбільша нагорода.
- Приступайте до справи з ентузіазмом. Якщо ви вже трохи потренувалися і у вас виходить краще, спробуйте почати з найскладнішого. В решті дня вас чекатимуть лише легші та легші завдання. Ваше почуття перемоги додасть вам впевненості у собі для подальших дій.
Порада: як покінчити з прокрастинацією?
Якщо ви хочете дізнатися більше про те, що таке прокрастинація і як з нею боротися, то в рамках вашої останньої прокрастинації пошукайте якісь помічники. Наприклад, якусь книгу:
- «Кінець прокрастинації» Петра Людвіга
- «Легкий шлях із прокрастинації: як перестати відкладати справи» Ніла Фіоре
- «23 вбивці прокрастинації» С. Дж. Скотта