Професійне вигоряння – це психологічний синдром, що виникає як тривала реакція на хронічні стресові фактори в робочому середовищі, особливо міжособистісного характеру.
На відміну від гострого стресу, спричиненого поодинокими інцидентами (наприклад, конкретними моментами навантаження роботою), вигоряння є реакцією на хронічний та накопичувальний стрес на роботі. Воно характеризується прогресуючим психологічним виснаженням, та її наслідки носять переважно психологічний і соціальний характер, а чи не лише фізичний. Через своє походження від тривалого впливу міжособистісних напруг на роботі, вигоряння, як правило, є тривалим станом, як тільки воно виявилося.
Як вигоряння проявляється у повсякденному житті?
Це складне явище проявляється у трьох ключових аспектах: глибокому виснаженні, розвитку цинічного ставлення та відчуженості від роботи, а також явному відчутті неефективності чи відсутності професійних досягнень.
1. Крайнє виснаження: серце вигоряння
Перший і головний аспект вигоряння працівника – це виснаження. Цей аспект є центральним компонентом індивідуального стресу. Він характеризується глибоким почуттям повної пригніченості та відсутності емоційних та фізичних ресурсів. Ті, хто відчувають це виснаження, почуваються спустошеними та позбавленими енергії, необхідної для відновлення. Їм важко знайти в собі сили, щоб зустріти новий день або впоратися з додатковим викликом, і часта скарга звучить так: “Я розбитий, перевантажений і перероблений, це просто нестерпно”. Основними причинами такого виснаження зазвичай є навантаження роботою та міжособистісні конфлікти в офісі.
2. Цинізм та відстороненість: міжособистісна реакція на виснаження
Виявляється у вигляді негативного чи відстороненого ставлення до роботи, яке часто починається як механізм самозахисту від сильного емоційного виснаження.
Спочатку цинізм діє як «щит», що дозволяє уникнути додаткових турбот, коли робоче навантаження надмірне. Однак, це відчуження може прогресувати до дегуманізації. Згодом працівники не лише захищають себе та знижують свою залученість, а й розвивають негативне ставлення до своїх колег та своїх завдань.
Ця еволюція призводить до зміни мотивації: від прагнення досконалості до простого виконання мінімальних вимог. Мета стає «закінчити, отримати зарплату і піти», що призводить до зниження енергії, що витрачається, і, як наслідок, до зниження якості роботи.
3. Неефективність: порушення самосприйняття при вигоранні
Третій вимір, неефективність, зосереджено самооцінці людини у контексті вигоряння. Воно відноситься до почуттів некомпетентності та відсутності досягнень або продуктивності у професійній сфері. Це зниження самоефективності посилюється нестачею трудових ресурсів, відсутністю соціальної підтримки та обмеженими можливостями професійного розвитку. Ті, хто відчуває цей бік вигоряння, часто запитують: «Що я роблю?
Чому я тут? Можливо, це не підходяща для мене кар’єра». Це почуття неефективності може призвести до того, що постраждалі працівники почнуть вважати, що вони помилилися у виборі професії, і часто відчуватимуть незадоволеність тим, ким, на їхню думку, вони стали. У результаті вони розвивають негативне ставлення як до себе, так і до оточуючих.
Комплексний вплив вигоряння (синдрому вигоряння працівника)
Вигоряння – це більше, ніж втома; це синдром хронічного стресу із широкими наслідками. Дослідження пов’язують його безпосередньо зі зниженням продуктивності праці, проблемами в сімейних відносинах та загальним погіршенням здоров’я людини, яка страждає від неї.
На професійному рівні професійне вигоряння пов’язане із незадоволеністю роботою, низькою лояльністю до організації, прогулами та високою плинністю кадрів. Воно може навіть заражати команду, особливо коли рівень цинізму високий.
Фізично вигоряння корелює з такими симптомами, як головний біль, шлунково-кишкові проблеми та порушення сну. Щодо психічного здоров’я, вигоряння є значним фактором ризику депресії та пов’язане з неврастенією на роботі. Нарешті, його вплив поширюється сімейне життя, викликаючи незадоволеність шлюбом і негативно впливаючи на динаміку у ній.
Як компанії можуть допомогти запобігти вигорянню
Організації постійно шукають ефективні стратегії пом’якшення синдрому вигоряння (професійного вигоряння) серед своїх співробітників. Перевіреним і найчастіше використовуваним методом є створення груп підтримки серед колег.
Теорія збереження ресурсів та професійного вигоряння
Теорія збереження ресурсів встановлює прямий зв’язок між виснаженням енергії та нестачею соціальної підтримки. Особи, які мають міцної бази особистих ресурсів, зокрема слабкої соціальної підтримки, значно схильні до розвитку вигоряння чи потрапляння у спіраль втрати ресурсів, коли зіштовхуються зі стресом на работе.
Крім того, крайня втома, фізичне виснаження, емоційне виснаження та когнітивна втома можуть зробити співробітників із виснаженими енергетичними ресурсами менш привабливими для своїх колег. В результаті ці люди, у свою чергу, отримуватимуть менше підтримки, що призведе до ще більшого ізолювання на робочому місці.
Наукові докази впливу соціальної підтримки на вигоряння
Існує значна кількість наукових доказів, які б підтверджували ці аргументи. В одному з ключових досліджень із соціальної підтримки та стресу було проаналізовано чотири попередні дослідження. У цих дослідженнях вивчався вплив соціальної підтримки на вигоряння у різних професіях, включаючи вчителів, лікарняних медсестер, терапевтів та медсестер інтенсивної терапії.
У всіх чотирьох випадках були виявлені значні негативні зв’язки між отриманою соціальною підтримкою та рівнем вигоряння, що вказує на те, що більша підтримка призводить до меншого вигоряння. З вищезгаданих причин ці зворотні зв’язки, ймовірно, є взаємними, тобто соціальна підтримка знижує вигоряння, а вигоряння може ускладнювати отримання підтримки.