Людина народжується та розвивається на основі групи базових емоцій, необхідних для нашого виживання та необхідних у майбутньому для зростання, самореалізації та досягнення наших цілей. Вони допомагають нам взаємодіяти з іншими людьми, вести соціальне життя та утвердитися у суспільстві. Досягаючи при цьому балансу між нашою самостійністю та незалежністю.
Наші емоції закладаються ще в дитинстві, у перші роки життя. Вони реагують на події, коли ця емоція повністю адаптивна та має корисне значення.
Наприклад, коли відбувається втрата, діти реагують сумом, відповідним емоцією, але з радістю. У міру дорослішання, виховання у суспільстві та нашій культурі ці емоції можуть перестати відповідати ті ситуації, у яких вони корисні, і призвести до дисфункцій. Це не означає, що людина не відчуває емоції у правильному сенсі. Але коли вона з’являється у невідповідній ситуації, вона не допомагає нам, а може нашкодити.
Це ті випадки, коли гнів заміняє страх, радість замінює гордість чи смуток замінює страх. Однак так само, як вони були пов’язані в дитинстві, ми можемо зробити це знову у дорослому житті, щоб вони допомогли нам досягти більшого благополуччя.
Людина здатна відчувати десятки емоцій, особливо у міру свого зростання та розвитку. Ці емоції розвиваються і виникають як поєднання шести основних емоцій та їх різних ступенів. Гнів може мати різні форми, залежно від того, як людина його відчуває, а також поєднуватись з іншими емоціями, викликаючи інші емоції.
Однак якщо наше розуміння вихідних шести та спосіб управління ними невірні, то емоції, породжені ними, також можуть зашкодити нам. Тому основа нашого емоційного інтелекту полягає у розумінні та контролі основних з них, щоб мати можливість перейти до наступних.
Шість емоцій допомагають нам спілкуватися один з одним, бути кращими за самих себе і досягати більшого благополуччя:
1. Страх
Страх – це емоція безпеки. Він виникає, коли ми передбачаємо загрозу і захищаємо себе від шкоди. Ця загроза виникає не зараз, на нас, наприклад, не нападають у цей момент, але ми віримо, що в майбутньому нам загрожуватиме небезпека.
Коли немає реальної загрози чи страх надто великий, ми неправильно використовуємо емоцію, і тому вона нам не допомагає.
2. Печаль
Смуток викликають ситуації, коли сталася втрата чи щось не виправдало наших очікувань. Що він робить у таких випадках – шукає шляхи розвитку та можливі способи вирішення проблеми. Хоча у деяких випадках рішення полягає лише у прийнятті.
3. Гнів
Гнів розуміється у його нейтральному градієнті, а чи не у вигляді вибухів. Це відбувається в тих випадках, коли лють не контролюється нами, а сама бере гору над нашим розумом. Ця емоція прагне зупинити агресію та несправедливість, щоб відновити баланс.
Якщо я опиняюся у ситуації, коли хтось порушує мою цілісність, я припиняю ситуацію без гніву, спокійним чином. Те саме, що й у разі несправедливості. Це має бути зроблено у момент прояви агресії. Якщо ця агресія згодом залишиться позаду, то відповідною емоцією нічого очікувати гнів.
4. Гордість
Гордість – це захоплення як собою, так і іншими. Воно не відноситься ні до его, ні до відсутності смирення, а скоріше може бути зрозумілим як оптимальний стан самооцінки. Це емоція, яка змушує нас бути задоволеними своїми досягненнями та прагнути ще більших. Він прагне поваги і до того, щоб його поважали інші.
5. Кохання
Любов виникає тоді, коли ми знаходимо благополуччя в інших. У тих людях, які цього заслуговують і змушують нас почуватися краще. Це звільнення від токсичності та сліпої капітуляції. Це пошук балансу між турботою і тим, щоб вас дбали.
6. Радість
Радість – це емоція, яка з’являється у ті моменти, коли все добре, коли ми ділимося, отримуємо подарунки, коли ми маємо моменти щастя. Це емоція, яка з’являється лише тоді, коли попередні п’ять знайшли своє місце.
Ми відчуваємо свої емоції щиро і пов’язуємо їх із ситуаціями відповідно до нашої освіти та досвіду. Хоча в дитинстві вони пов’язані і завжди прагнуть нашого благополуччя, з роками вони можуть спотворюватися і асоціюватися з моментами, коли, якби вони були пов’язані з іншою емоцією, ми могли б краще керувати ними та досягти більшого розвитку.
Розуміння цього, повага до того, що ми відчуваємо, і прагнення більшої узгодженості допоможуть нам бути кращими з собою та з іншими.
