Якщо ви коли-небудь сумнівалися, що навіть найрозумніші люди можуть робити дурні вчинки, просто завітайте до Вікіпедії. Там є ціла стаття про феномен «хвороба Нобеля» або «нобелітид». У ній наведено приклади лауреатів Нобелівської премії, які після своїх великих відкриттів всерйоз пропагували спростовані ідеї, вірили у надприродне чи навіть заперечували еволюцію.
Якщо такі помилки роблять кращі уми, то нам, звичайним людям, тим більше властиво помилятися. Але з цього зовсім не випливає, що дурість неминуча. Ми можемо навчитися краще розпізнавати свої слабкі місця та приймати більш розумні рішення.
Ефект Даннінга-Крюгера: чому некомпетентні такі впевнені
Ім’я американського психолога Девіда Даннінга, можливо, вам не знайоме. Але про явище, яке він з колегою Джастіном Крюгером описав ще наприкінці 1990-х, чули багато хто. Це так званий ефект Даннінг-Крюгер.
Ви, напевно, стикалися з цим. Той самий колега, який голосно заявляє, що “все знає краще”, хоча часто помиляється в елементарних речах. Або політик, який говорить з упевненістю, ніби він експерт у всіх областях одразу.
Ефект пояснює багато в нашому повсякденному житті — від офісних суперечок до глобальної політики. Але, як наголошує сам Даннінг, його робота не просто ярлик для дратівливих людей. Це – попередження для кожного з нас. Ми всі схильні до сліпих плям і повинні пам’ятати про це.
1. Будьте готові до найгіршого
Оптимізм — корисна якість, але в ухваленні рішень він може зіграти злий жарт. Даннінг радить: поставте собі питання, де саме ви можете помилитися. Що може йти не так? Який сценарій провалу найімовірніший?
Здавалося б, такі думки песимістичні. Але саме вони допомагають уникнути самовпевненості. Іноді корисно ще раз все перевіряти ще раз або навіть «переспати з рішенням», перш ніж діяти.
Визнання своєї обмеженості — це слабкість, а захист від помилок.
2. Не будьте такі впевнені: мисліть ймовірностями
Бажаєте передбачати майбутнє точніше? Забудьте про жорстку логіку «так/ні». Спробуйте думати у відсотках.
Замість «це точно станеться» запитайте себе: “Яка ймовірність? 20%, 50%, 80%?” Такий підхід практикують “суперпрогнозісти”, яких вивчав психолог Філіп Тетлок. Ці люди не бояться невизначеності та вміють оцінювати шанси. В результаті їх прогнози виявляються набагато точнішими, ніж у тих, хто відразу у всьому впевнений.
Життя сповнене невизначеності. І єдині дві речі, в яких ми точно можемо бути впевнені, — це податки та смерть. Решту краще розглядати через призму ймовірностей.
3. Навчайтеся говорити «не знаю»
Визнати, що ми чогось не знаємо, неймовірно важко. Система освіти часто привчає до зворотного: давати відповіді, бути впевненими, показувати знання. Але реальність улаштована складніше.
Людина може бути блискучим інженером або лікарем, але зовсім не розумітися на політиці, фінансах чи психології. Проте успіхи у сфері створюють ілюзію компетентності переважають у всіх інших. Саме тому деякі впевнені у собі випускники стають управлінцями, керівниками, навіть лідерами країн і провалюють завдання, до яких вони об’єктивно не готові.
Сказати «я не знаю» означає проявити інтелектуальну скромність. Це визнання меж власного розуміння. Як зазначає Даннінг: «Люди відчувають дискомфорт, визнаючи незнання. Ми так і не знайшли способу зробити цю фразу природною».
Але якщо ви почнете використовувати її, це зробить вас розумнішим. Ви відкриєтеся новому досвіду, перестанете обманювати себе та інших. А значить, вчитиметеся швидше.
4. Відокремлюйте факти від думок
Звучить очевидно? Але саме цю відмінність ми часто забуваємо. В епоху соцмереж та нескінченних дискусій кордони стираються. Люди сперечаються про те, що має бути фактом, що перевіряється, як про щось суб’єктивне.
Політики, наприклад, можуть розходитися в думках щодо цінностей чи цілей розвитку суспільства. Але на запитання, «достатньо лікарів у системі охорони здоров’я» чи «зростає економіка», мають бути чіткі фактичні відповіді.
Розумна людина шукає фактів, а не лише підтвердження своєї позиції. Тому, коли ви стикаєтеся із твердженням, ставте собі питання: це факт чи просто думка?
5. Колективний розум проти індивідуальної самовпевненості
Головний висновок із досліджень Даннінга — не те, що «інші люди дурні». А те, що дурість універсальна. У всіх нас є сліпі зони у мисленні та самооцінці.
Як уникнути помилок? Один зі способів – підключати до прийняття рішень інших людей. «Ми часто думаємо, що впораємося самі, – пише Даннінг. — Але саме в обговореннях та спільному аналізі ми бачимо те, чого ніколи б не помітили поодинці».
У колективі є шанс компенсувати особисті помилки. Звичайно, гурти теж роблять дурниці — ефект натовпу ніхто не скасовував. Але при правильній організації командне обговорення може дати куди тверезішу картину, ніж самотній експерт.
Чому це важливо
Ми любимо думати, що дурість це про інших. Але правда, що вона стосується кожного. Ефект Даннінга-Крюгера – не діагноз для «самовпевного сусіда», а дзеркало, в яке варто глянути і нам самим.
Ми всі схильні переоцінювати себе. Ми всі іноді робимо помилки, впевнені, що робимо правильно. І найкращий спосіб боротися з цим – усвідомлювати свої межі, бути готовими до провалу, мислити ймовірностями, не соромитися фрази “я не знаю” і радитись з іншими.
І так, навіть найрозумніші можуть помилятися. Але розумнішими стають ті, хто здатний це визнати.
