Чи знаєте ви таких людей? Тих, хто залишає за собою останнє слово в будь-якій дискусії і для кого компроміс – це поразка? З людьми, які завжди хочуть бути правими, ми стикаємося частіше, ніж хотілося б, у повсякденному житті – чи то в сім’ї, чи то серед друзів, чи на роботі. Але що насправді стоїть за такою поведінкою та які типові риси цих людей?
Вони перфекціоністи
Люди, які завжди повинні мати рацію, часто прагнуть до досконалості – не тільки в собі, а й у своєму оточенні. Вони встановлюють високі стандарти і прагнуть уникнути помилок. Цей перфекціонізм призводить до того, що вважають свої погляди єдино правильними і сприймають будь-яке протиріччя як загрозу своєму самосприйняттю. Страх виявитися неправим або піддатися критиці змушує їх відстоювати свою позицію за будь-яку ціну – навіть якщо факти кажуть проти них. Те, що починається як прагнення досконалості, може швидко перетворитися на вперте бажання мати слушність.
Вони вперті
Недовірливі люди часто не бажають приймати інші точки зору і наполягають на своїй думці, навіть якщо вона може бути помилковою. Вони жорстко дотримуються своїх переконань і вважають, що їм важко змінити свою точку зору або сприйняти нову інформацію, яка суперечить їх думці. Ця впертість часто проявляється у чорно-білому мисленні та використанні абсолютів, таких як «завжди» та «ніколи». Для них зазвичай існує тільки правильне чи неправильне, добре чи погане – без будь-яких відтінків сірого. Такий обмежений спосіб мислення унеможливлює їм компроміс чи визнання законності різних точок зору.
У них надмірна потреба в контролі
Потреба завжди бути правим часто поєднується з яскраво вираженою потребою контролю. Такі люди хочуть контролювати ситуації, розмови та навіть думки інших людей. Наполягаючи на своїй позиції й намагаючись переконати інших у своїй точці зору, вони намагаються зробити своє оточення передбачуваним та контрольованим. Ця потреба у контролі може виникати з глибоко укорінених страхів і невпевненості у собі – ті, хто зберігає у себе право інтерпретації, почуваються захищеними. У дискусіях вони часто перебивають, спрямовують розмову у свій бік і роздратовано реагують, коли щось іде не за їхнім сценарієм.
Їм не вистачає здатності до самоаналізу
Ключовою характеристикою людей, котрі завжди хочуть бути правими, є відсутність самоаналізу. Вони рідко критично оцінюють власні думки, почуття та вчинки та не знають про свої забобони та сліпі плями. Хоча вони швидко помічають і критикують помилки інших, їм не вистачає можливості зазирнути всередину себе і визнати свої власні слабкості. Відсутність саморефлексії не дозволяє їм вчитися на помилках та особисто рости. Натомість вони часто проєктують свою невпевненість на інших і завжди звинувачують іншу людину.
Для них характерна жага до визнання.
Люди, які завжди хочуть бути правими, часто також дуже прагнуть визнання. Вони відчувають глибоку потребу у визнанні, захопленні та сприйнятті інших людей як компетентних. Парадоксально, але це бажання визнання може виявлятися двома різними способами: Деякі уявляють себе впевненими у собі та зарозумілими, переконаними у своїй переваги. Вони вважають, що їх знання та проникливість кращі, ніж в інших.
Інші, навпаки, прикривають свою невпевненість у собі тим, що наполегливо мають рацію, і використовують це як стратегію для отримання визнання. В обох випадках їхня самооцінка тісно пов’язана з «правотою» – визнання помилки не тільки означає, що вони були неправі в якомусь питанні, а й може бути сприйнято як втрата соціального статусу.
При спілкуванні з людьми, які завжди хочуть бути правими, важливо встановити межі та захистити власне емоційне здоров’я. Постарайтеся не вплутуватися в нескінченні суперечки, метою яких є отримання знань, а перемога. Зберігайте об’єктивність та спокій своєї позиції, не вдаючись до емоційних маніпуляцій.
У той же час, звичайно, варто придивитися і до власної поведінки: Чи буває у вас бажання мати рацію будь-що-будь? Визнайте, що ніхто не завжди правий і що іноді просто визнавати помилки – це сила. Справжня мудрість полягає не в тому, щоб знати все, а готовність постійно вчитися і розширювати свої горизонти. А відкритий обмін думками на рівні очей зрештою корисніший для всіх учасників, ніж боротьба за правоту, чи не так?
