Останніми роками самотність стала однією з найгостріших соціальних проблем. За даними ВОЗ, приблизно кожен шостий житель планети відчуває самотність.
Дивно, але ця проблема стосується насамперед не людей похилого віку. Найвищий рівень самотності, за опитуваннями, відзначають молоді люди — особливо ті, кому від 20 до 40 років. Вони частіше переїжджають заради роботи, створюють менш численні сім’ї, більше спілкуються в інтернеті та рідше залучені до життя стійких соціальних спільнот. Які види самотності ми можемо відчувати?
Питання про те, що саме є самотністю, аж ніяк не так однозначне. Можна знайти як філософські трактування, так і сухі статистичні дані, подібні до тих, що наведені у вступі до цієї статті. Навіть сучасна психологія не дає вичерпного переліку всіх ситуацій, у яких людина може відчути себе самотньою. Самотність – це наш суб’єктивний емоційний стан, а не математична формула. Воно виникає через дефіцит певних видів відносин або життєвого досвіду і може виявлятися на різних «рівнях» нашого життя. Але одне можна сказати напевно: самотність буває різною.
Той вид самотності, який першим спадає на думку більшості людей, називається соціальною самотністю. Ми відчуваємо його, коли нам не вистачає людей, з якими можна було б сходити випити кави, просто побалакати чи поділити повсякденні турботи. Воно виникає у тих випадках, коли нам бракує соціальних зв’язків чи почуття приналежності до будь-якої групи. Як правило, це відбувається після переїзду в нове місто, при переході на віддалену роботу або в ті періоди життя, коли наше коло спілкування звужується.
Однак існує й інший, найчастіше глибший вид самотності — емоційна самотність. Воно стає нашим супутником, коли нам не вистачає одного-єдиного, по-справжньому близького зв’язку. Навколо нас може бути безліч знайомих, колег чи навіть друзів, але ми все одно відчуваємо, що поряд немає нікого, кому можна було б довірити абсолютно все. Емоційна самотність часто виникає після розриву відносин, втрати партнера або в тих спілках, де спілкування носить лише поверховий характер і позбавлені справжньої близькості.
Наодинці з собою
Мабуть, ще парадоксальнішим є переживання, яке багато хто описує як «самотність у натовпі». На вечірці, в офісі або навіть за сімейним столом нас може охопити болісне почуття, ніби від оточуючих нас відокремлює тонка скляна стіна. Ми бачимо їх, чуємо, навіть беремо участь у тому, що відбувається навколо — і все ж таки не відчуваємо себе частиною цього світу. Цей вид самотності зводить нас почуттям тривоги. Ми просто відчуваємо, що не зовсім вписуємося в те середовище, в якому опинилися.
З цим пов’язана й інша форма самотності, яку іноді називають самотністю неприйняття або самотністю ідентичності. Воно виникає, коли ми відчуваємо, що в чомусь — чи то цінності, життєвий досвід, спосіб життя або (як випливає з назви) сама ідентичність — ми докорінно відрізняємося від людей, що нас оточують. Це відчуття не зводиться до того, що ми просто виявились «не на тій вечірці»; воно супроводжує нас упродовж тривалого часу. Самотність після втрати – також дуже сильне переживання. Коли йде з життя партнер, друг чи член сім’ї, у душі залишається порожнеча, нерозривно пов’язана саме з цими стосунками. Багато людей описують це так: навіть якщо поряд залишаються інші близькі люди, почуття самотності не залишає їх дуже довго.
У «проміжному просторі»
Цікаво, що самотність може охоплювати нас у періоди серйозних змін. Воно виникає, наприклад, при переїзді, зміні роботи, народженні дитини або коли діти залишають батьківську оселю. Колишні структури відносин руйнуються, нові ще не сформувалися, і ми раптово опиняємось у свого роду соціальному «проміжному просторі».
У такі моменти найглибшою формою може стати екзистенційна самотність. Воно пов’язане не так з кількістю соціальних зв’язків, як з усвідомленням того, що кожна людина зрештою сприймає життя виключно через призму власного, унікального досвіду. Це почуття може виникнути при роздумах про сенс життя, під час тяжкої хвороби чи моменти глибокого самоаналізу. Парадоксально, але іноді про нього розповідають навіть люди, чиї стосунки з оточуючими відрізняються винятковою близькістю та теплотою.
Ми описали далеко не всі види самотності, з якими нам доводиться стикатися у житті; саме тому важливо пам’ятати, що самотність — поняття дуже широке. Не можна просто звести його до однієї-єдиної причини: чи то туга за коханою людиною чи друзями, чи пошук глибшого сенсу життя на даному етапі. Іноді ми намагаємося впоратися з самотністю, заводячи нові знайомства; іноді — строчимо твіт за твітом. Але справжня проблема може бути зовсім в іншому.
Нам не завжди не вистачає просто чийогось суспільства. Іноді нам бракує розуміння; іноді — відчуття того, що ми маємо своє місце в цьому світі. А часом це може бути «щось середнє». А ви знаєте, яку саме самотність ви відчуваєте, навіть перебуваючи в компанії інших людей?
