Чарівність антигероїв та приземлених лиходіїв у наші дні переживає справжній розквіт на екранах кіно та телебачення. Такі персонажі, як Джокер і його шалена кохана Харлі Квін, або Малефісента зі «Сплячої красуні», стають головними героями своїх власних історій. Харизматичний лиходій Локі навіть отримав власний серіал, і список подібних прикладів можна продовжувати.
Ми не просто стежимо за їхніми долями — часом ці персонажі буквально зачаровують нас, попри те, що роблять жахливі вчинки. Чому це відбувається? Чому, усвідомлюючи їхню жорстокість, ми все одно підтримуємо їх чи навіть співпереживаємо?
На думку психологів, у цьому феномені немає нічого дивного. Персонажі з негативними рисами характеру та антисоціальною поведінкою завжди приваблювали глядачів, читачів та слухачів. Історії про гангстерів, відомих злочинців, серійних вбивць і маніпуляторів незмінно знаходили відгук у серцях аудиторії.
У минулому такі персонажі обов’язково отримували своє покарання, і добро, втілене в позитивному герої, торжествувало. Однак у сучасному кінематографі відбувається цікава зміна парадигми.
Сьогодні лиходіям дарують історію походження, в якій розкриваються страждання, травми та несправедливості, що призвели їх до похмурого шляху. Цей підхід дозволяє олюднити лиходіїв та поставити глядача перед моральною дилемою: вони викликають не лише симпатію, а й співчуття. Глядач починає розуміти мотивацію лиходіїв і навіть виправдовує їхню злочинну поведінку. Яскравий приклад — доросла трактування казок та супергеройських історій із коміксів.
Недоліки та слабкості лиходіїв здаються нам близькими. Наприклад, Джокер у виконанні Хоакіна Фенікса був діагностований психотерапевтом Джонатаном Декером як людина, яка страждає на біполярний розлад особистості. Цей персонаж демонструє глибоку потребу уваги та поваги, які він не може отримати здоровим способом. Зрештою, багато хто з нас, хоча б на мить, стикався з розпачом, коли нас не розуміли чи не цінували. Це саме той психологічний прийом, до якого вдаються сценаристи, щоб зробити антигероїв більш зрозумілими для нас.
Психологи давно вивчають цей феномен. Дослідження показують, що схильні співпереживати персонажам, у яких бачать свій відбиток своїх недоліків. За словами психолога Ромео Вітеллі, “хороші хлопці” у фільмах часто зображуються майже ідеальними, що ускладнює ідентифікацію з ними. На відміну від них, антигерої та лиходії постають перед нами зі всіма своїми слабкостями та пороками, які ми, можливо, не можемо визнати в собі, але які стають для нас катарсисом через художню форму.
Прикладом можуть бути фільми «Дивне перетворення Харлі Квінн» та «Загін самогубців», де блискуча Марго Роббі втілила образ зневаженої та залишеної Харлі Квінн, яку кинув Джокер (Джаред Літо). Зазирнувши до її дитинства, глядач починає розуміти, чому емоційно невпевнена жінка зв’язалася з психопатом-клоуном.
Темна тріада: магніт для захоплення
Джокер, як і багато інших лиходіїв, уособлює прояв так званої темної тріади. Цей термін було запропоновано вченими Делроєм Паулхусом та Кевіном Вільямсом у 2002 році. Темна тріада включає три риси: нарцисизм, психопатію і макіавеллізм. Люди з таким набором якостей прагнуть влади та переваги, вкрай маніпулятивні, цинічні, позбавлені емпатії та зосереджені виключно на своїх інтересах. Їх егоїзм робить їх абсолютно безсердечними, але при цьому вони можуть мати неймовірну харизму.
Як стверджує психолог Джастін Джей Леміллер, харизматичні лиходії часто приваблюють людей, схильних до швидкого закохання. Ромео Вітеллі наводить результати дослідження, де жінки знаходили чоловіків із рисами темної тріади привабливішими, ніж «звичайних» чоловіків із контрольної вибірки. На перший погляд, такі чоловіки здаються сильними, впевненими та наше суспільство високо цінує ці якості. Однак для того, щоб не потрапити під їх вплив, необхідно мати твердий моральний компас і високу самооцінку.
Картина проти реальності
Коли ми бачимо лиходіїв на зразок Харлі Квінн, їхня вибухонебезпечна поведінка, реакція на відмову чи розрив стосунків викликає у нас посмішку. Харлі, руйнуючи завод, видається нам уособленням нашого власного внутрішнього гніву, який ми рідко показуємо зовнішньому світу. Однак на відміну від лиходіїв нам доводиться придушувати ці негативні емоції, адже їх неконтрольований прояв руйнує наше життя.
Психотерапевт Матей Ґрунт каже, що лиходії викликають у нас страх, тому що втілюють ті сторони нашої особистості, які ми боїмося визнати. Питання, на думку Ґрунта, полягає в тому, чи варто придушувати та знищувати ці аспекти нашої натури, чи вони несуть важливі уроки про життя. Один із засновників психоаналізу, Карл Юнг, вважав, що людині необхідно зіткнутися з темними сторонами своєї особистості, щоб зрозуміти їх та інтегрувати у свою свідомість. Лиходії на екрані допомагають нам пройти цей шлях, дозволяючи безпечно взаємодіяти з нашими тіньовими сторонами.
Дослідження, проведені Ребеккою Краузе, показують, що такі історії можуть бути для нас своєрідною тихою гаванню, дозволяючи досліджувати темні аспекти нашої натури. Однак, як підкреслюють дослідження, переважній більшості з нас подобається негативна поведінка лише на екрані. У реальному житті ми засуджуємо аморальні вчинки та нестабільну поведінку.
Ефект Бріджіт Джонс
Існує особлива категорія лиходіїв, чий єдиний козир – це чарівність. Яскравим прикладом такого персонажа є Деніел Клівера з «Щоденника Бріджіт Джонс». Чому Бріджіт, освічена і досить розсудлива жінка, закохується в людину, яка абсолютно не підходить їй?
Психолог Вініт Мехтан вважає, що погані хлопці, впевнені в собі та своїй перевазі, просто вміють грамотно себе подати. Тут також грає роль так званий ефект Бріджіт Джонс — поєднання страху самотності та низької самооцінки. Жінки із завищеними очікуваннями від стосунків нерідко закохуються у привабливих чоловіків із успішною кар’єрою, вважаючи, що лише з ними зможуть відчути свою значущість.
Тим самим, коли така харизматична людина, як Деніел Клівера, виявляє інтерес до жінки, вона готова негайно поринути у відносини, ігноруючи всі червоні прапори, що свідчать про неможливість довгострокового союзу.
Спокута лиходіїв: шанс на нове життя
Багато популярних лиходіїв, зрештою, отримують свою кару, і це викликає у глядача змішані почуття. Ми розуміємо, що фінал неминучий, але, знаючи їхню історію, відчуваємо жалість та співчуття. Прикладом цього є дуги спокути — коли лиходій проходить через хворобливе перетворення і стає на шлях добра. Класичний приклад такого героя — Ебенезер Скрудж із «Різдвяної пісні» Чарльза Діккенса.
Сьогодні історії про переродження стали вкрай популярними, що видно на прикладі Локі, одного з найулюбленіших лиходіїв останніх років, який повстав із мертвих, щоб боротися за справедливість. Подібні зміни залучають нас, тому що більшість людей прагне змін і у власному житті.
Дружба з внутрішнім «я»
Серіальні лиходії мають важливу перевагу перед своїми кіношними колегами: у них більше екранного часу для того, щоб схилити глядача на свій бік. Ми бачимо їхній епізод за епізодом, і поступово між нами формуються емоційні зв’язки. Ми схильні ігнорувати негативну поведінку персонажів, до яких відчуваємо прихильність.
І є ще один аспект, який нам дійсно подобається: приємно спостерігати за кимось, хто не пов’язаний з тими самими правилами, що й ми. У супергероїв є свобода, про яку ми мріємо у дитинстві. А як щодо суперлиходіїв без будь-якої моралі? Звичайно, вони покарані, і глядач на це чекає. Однак переживати з ними моменти, коли здається, що їхнє життя принаймні не має жодних наслідків, може бути втішним і веселим.
